В житті розумні, чи брехливі?
Нахабні в діях, чи сміливі?
Вчимося з малку ми брехні
І кожен грає роль всі дні.
В дитинстві граємо в дорослих,
Вдаєм у школі ми розумних,
У вільний час ми Казанови,
Боксери, співаки, актори.
У мріях граєм суперменів,
Непереможених спортсменів,
Дорослими кохання, щастя,
У шлюбі вірність і єднання.
Вдаєм ми ввічливість з батьками,
Авторитетність з дітлахами,
В роботі віддані лакеї,
У мрії граємось в дисплеї.
А справжність де вона? Де цілі?
І прагнення до добра зрілі?...
Можливо ми пограєм в душу?...
Чи пожартуємо у віру?
Колись мине все з опери,
Колись набриднуть джокери,
Ці темні лицарі, невдахи,
Агресія, погрози, жахи.
Колись вам хайпити набридне,
І зникне все з життя огидне,
Зітруться ролі за хвилину
Та лайки всі поринуть в піну.
Актор втече, а ти один
Залишишся без одежин.
Спинитись треба далі грати,
Театру ролі всі віддати.
Попереду життя у нас,
І слід його пройти без жалю,
Щоб хтось колись і не з печаллю
Наважився зіграти вас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.03.2025
автор: Сергій Тімченко