Негарно видатними бути

(Переклад  вірша
"Быть  знаменитым  некрасиво"
Б.Пастернак)

Негарно  видатними  бути.                                                    
Не  це  здіймає  нас  увись.                                                      
Світлин  не  треба  вам  робити,                                      
Над  творами  вночі  трястись.                                    
 
Мистецтва  ціль  -  самовіддача,                                    
Але  не  галас,  не  тріумф,                                                            
Ганебно,  важачи  як  шкапа,                                            
Злітати  притчею  із  губ.

І  жити  слід  без  самозванства,
Так  жити,  щоб  нарешті  знов
Привабити  любові  царство,
Майбутнього  почути  зов.

І  залишати  слід  прогалини
У  долі,  а  не  поміж  листів,                                                        
Місця  з  життя  і  цілі  глави
Відкреслюючи  вздовж  полів.                                            

І  поринати  в  невідомість,                                                          
У  ній  ховати  кожен  крок,
Так,  як  ховається  місцевість
В  тумані,  вкутана  у  змрок.

Хай  інші  по  живому  сліду                                                            
Пройдуть  твій  шлях  за  п'яддю  п'ядь,                  
Але  поразок  від  олімпу
Сам  не  повинен  відрізнять.

І  ти  повинен  аніскільки                                                                
Не  відступатись  від  лиця,                                                            
Бути  живим,  живим  і  тільки,                                                
Живим  і  тільки  до  кінця.

                                     ***

Быть  знаменитым  некрасиво.
Не  это  подымает  ввысь.
Не  надо  заводить  архива,
Над  рукописями  трястись.

Цель  творчества  -  самоотдача,
А  не  шумиха,  не  успех.
Позорно,  ничего  не  знача,
Быть  притчей  на  устах  у  всех.
                   
Но  надо  жить  без  самозванства,                                  
Так  жить,  чтобы  в  конце  концов                        
Привлечь  к  себе  любовь  пространства,                                                    
Услышать  будущего  зов.
                                               
И  надо  оставлять  пробелы
В  судьбе,  а  не  среди  бумаг,                                    
Места  и  главы  жизни  целой                          
Отчеркивая  на  полях.
                                               
И  окунаться  в  неизвестность,                                                            
И  прятать  в  ней  свои  шаги,                                    
Как  прячется  в  тумане  местность,                                                    
Когда  в  ней  не  видать  ни  зги.
                                             
Другие  по  живому  следу          
Пройдут  твой  путь  за  пядью  пядь,                                                
Но  пораженья  от  победы                                            
Ты  сам  не  должен  отличать.
                                                 
И  должен  ни  единой  долькой                                                        
Не  отступаться  от  лица,                                  
Но  быть  живым,  живым  и  только,                                                        
Живым  и  только  до  конца.



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2025
автор: Сергій Тімченко