Як рясно груша розцвіла!
Пройшли роки чи вже століття,
Як я маленькою жила
Ось майже під таким суцвіттям?
Чужі ворота, двір і сад…
А я свою згадала хату.
Як кожен груші тій був рад!
Як посміхалась любо мати!
Як добре нам усім було!
І хоч післявоєнні роки,
Жило надіями село.
Усядемося — геть мороки!
А пахощі! Хіба в цей час
Доречні ще якісь парфуми?
Кущі любистку, м’яти враз
Розгонять їх духмяні струми.
Пелюстковий красивий сніг
Усіяв землю рясно-рясно.
Думок весняний перебіг…
Все добре. На душі так ясно.
05.05.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2025
автор: Людмила Коломоєць