Як бите скло на тисячі шматків,
Так вмить розсипалося все між нами.
Немов осколки, кожне з наших слів
Лиш коле боляче - й лишає рани.
Спиняю в розпачі із ран цих кров,
З мозаїки складаю візерунки:
Хай хоч у спогадах живе любов
І ніжний трепет в снах про поцілунки…
Зображення: https://www.mosaicslab.com/blog/valentine-mosaic-artwork/.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036345
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2025
автор: Тетяна Мерега