Я - білий аркуш...
З мене змили дати
І літери, і плямки від чорнил.
Цю невагомість важко передати,
Неначе це пилок з чиїхось крил.
Я - порожнеча,
Погляд немовляти
Не розчарований, не зляканий, живий.
Не маю догоджати, докоряти,
Виховувати норов свій крутий.
Я - посмішка,
Тоненька павутинка...
Держу баланс поміж добром і злом,
Де рівноцінна кожна половинка -
Де чорне й біле поруч за столом.
Не доторкнись ні радістю, ні смутком -
Бо я впаду...
Чи зможу знову встать?
Лише баланс лишився порятунком,
Хочь від пуантів ноги вже болять.
І, як завжди, обманюють прогнози -
Ще не розквітнувши в мороз зів'яв тюльпан.
Пориви вітру, вибухи і сльози
Розвіяли надію, як туман...
Я - білий аркуш
Рівний, не зім'ятий
Пишу на ньому долю і вірші.
Від сьогодення прагну не зламатись.
Та віру в світло зберегти в душі...
25.03.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036261
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2025
автор: Наталі Рибальська