Наш літній вечір, твої поцілунки,
Твої обійми – то долі дарунки.
Твоє кохання (нехай на мить)
В моєму серці вогнем горить.
Зітхання наші в обіймах ночі…
До тебе знов пригорнутись хочу.
У хвилях блажу з тобою тонути,
Але світанок не відвернути.
Останнє слово твоє закон.
Хоч я благала, та є канон.
Остання мить і минає все.
Несу додому ледь тепле серце.
Воно тремтить, хоч і правду знає.
Воно від тебе мене відвертає.
Залишена правда. Клекіт лелечий.
Безжальна зустріч у літній вечір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2025
автор: Таша Прокова