Ідеальний боєць
Казав колись один забутий генерал,
Що бездоганним на війні стає солдатом,
Не молодик, якого військомат призвав,
І не бувалий, що воює за контрактом.
А той, хто вирушивши на роботу ранком,
Як завжди, випивши духмяну каву,
У вечорі, на місці власного будинку,
Знайде лиш свіжу від ракети яму.
У вирві тій водночас опинились –
Батьки, дружина, діти, все його життя,
І у душі холодна помста залишилась,
Так світ побачить ідеального бійця.
Він стане ворогам горлянки рвати,
Як вовк шматує свою здобич без жалю,
Для нього не важливі нагороди і зарплата,
Він завжди перший у кривавому бою.
Не буде берегти життя, як інші люди,
Воно йому ні скільки не болить,
Але на світі білім довго жити буде,
Бо не боїться смерті ні на мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2025
автор: Костянтин Вишневський