Коли літа твої тобі не в радість
І ти сиріткою – поміж рідні,
Або ще й зрада жалить, а чи заздрість,
Думки про долю мучать день при дні.
Чому так є й чия у цім провина,
І як цього позбутися в житті,
Коли біди тебе збива лавина,
То чи не краще жити в самоті?
Та світ, на жаль, холодний, хамовитий,
Де тісно щедрості і доброті,
Й неясно, хто для нього покровитель:
Антихристи чи ангели святі.
Хоча й дрібна у світі ти личина,
Змінить життя під силу лиш тобі,
У іншім світі потім відпочинеш.
Отож, борись, не жив щоб між рабів!
19.02.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036110
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.03.2025
автор: Ганна Верес