Звучала музика. Красива, та капризна,
Немов пелюстковий під вітерцем танок.
Згадалася мені мала вітчизна –
Хатина рідна, милий ясенок.
Сміялись мальви, заглядали в вікна,
Палахкотів вогнями горицвіт.
Назустріч мама, зморена, привітна,
Спішить мене стрічати до воріт.
І рада, а на очі вернуть сльози:
– Чого ти, мамо? Глянь, яка весна!
Замислена, неначе під гіпнозом,
Ніяк не заспокоється вона.
А я радію хаті, двору, річці.
Літа студентські, мрій веселий рій.
Оті роки… У довгій життєстрічці
Чому ви раптом залишили стрій?
А музика! Весела і капризна,
Теплом війнула з тих далеких літ…
До болю бідна та мала вітчизна,
А серце так зігрів і спогад-слід.
Немає вже ні мами, ні хатини.
Це музика навіяла ту мить –
Життя мого малесеньку частину,
Що так весною радісно дзвенить.
07.06.2001
©Коломоєць Людмила Петрівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2025
автор: Людмила Коломоєць