тривожна зно́ву ніч
і небо як труна́
у чорнім креп-сатині з
срібними гвіздка́ми
життя – така неокови́рна штука
в якій уже усе́ було́
і те що бу́де
намальоване напе́ред
все відбувається відбу́вшись
відби́вшись від
передчуття всього́
все просто є́
биттям сердець
і неважливо що́ й навіщо
життя тече собі аби́що
і не куди́сь
а
просто
звідси
й
не сюди́
здається хаосом
ця метушлива суєта́
але
поезія проникла в
глибину́ цих ран
і ти
від правди
від-
вертаєш очі
їх
свої
і
всі
містерія думо́к
невпинна і нудна́
матеріально по-
втори́ма вто́ма
гука́є хтось
огля́нешся – нема́
ніко́го
по́ряд
чийсь погляд ви-
вертає ду́шу
а кажуть що
її нема́
чому тоді так
боляче любити
і
бачити любов
лише в думках
далеких
немину́лих
в як ле́за
гострих небесах
навстіж все
навсібо́ки
ото й не втримав най-
дорожче
неси́ла бу́ло полони́ть
божественних пісе́нь
яких було́ всліпу́
складало мо́є серце
у не-
повторні
складки тих часів
коли ме-
не торкалось
справжнє диво
і все було́ не тут
в-
се
бу́ло
та́м
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2025
автор: ХРЕСТОСЛОВ