Непередбачена Поезії дорога!
Вона сама, - мов із повітря, із нічого.
Її примушувать до чогось безнадійно,
Вона, як вітер, як погода непостійна.
Та інколи віщати вміє щось пророче
Так, щоб біди якоїсь раптом не наврочити,
Відкривши світові і сокровенні тайни.
Поезіє, я твій прихильник, щирий, давній!
І начебто давно прийшов до твого ґанку,
Чи приймеш ти мене такого без останку,
Якому по душі сприймати твої хвилі,
Що линуть вічно в Світі білім!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1036039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2025
автор: Рунельо Вахейко