Ніби в шовкопряді, вигляне підсніжник,
Іній, сизокрилий сховав йому очі,
Світить місяченько - уповні грабіжник,
Ніжність і тепло, украв посеред ночі.
Сам довкола в сяйві, розсунув всі хмари,
Хтось порушить спокій, стане на заваді?
З нічкою чаклує, ранком впадуть чари,
Сонцю вступить трон, вже злато в шовкопряді.
І вітрисько тайно поглядом овіє,
Так, злегка в обіймах, підсніжник проснеться,
Сни, смуток розвіє, про кохання мріє,
Жити- справді доля, мило усміхнеться.
День і ніч у змові, все сприймав підсніжник,
Всіх довкола любить, жде коханок білих,
Щоб погомоніти, без цілунків ніжних,
Дуже важко вижити, в заметах сніжних…
Зранку, бачить поряд зелені листочки.
Це ж його красуня…відкриває очки.
13.03.2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035999
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2025
автор: Ніна Незламна