Весняно так... І пахне первоцвіт...
Снігів торішніх залишилась горстка.
У лісі оживає кожна бростка —
виконуючи вічний заповіт.
Знов зачинаються в садах дива...
Все проростає, мов крізь вушко голки —
весна несе насіння у подолку.
Робітна — наче жінка зі села.
Вплітає цвіт у кучері дівчат,
розвішує тепло на гілках вишень.
Й довкола затихає навіть тиша,
коли вона цілує пташенят.
© ОЛьга Беореза
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035974
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2025
автор: Ольга Береза