Країна багатющої природи.
Країна надр наикорисніших в світі.
Чому ж так збіднені у нас народи?
Чому ж над нами не те сонце світить?
Чому ж над нами кожен має силу?
Гнітить, гнобить, тривожить почуття?
Роздерти хочуть на шматочки сильну
Нескорену країну на віка.
Всяк норовить поставить на коліна,
Замаскувати у тенети чорних хмар.
Убити,знищити, перетворити на руїни.
Втягнути в бескінечність злобних свар.
А ви , правителі, непереможної країни,
Ми вибирали вас для нашого життя.
Чому ж ви так перетворили на руїни
Нашу дорогу у прекрасне маибуття.
Ви знищили і спопелили ті зернята,
Що мати ще в утробі заклада.
Ви запустили нелюдів до хати,
Що на кістках дітеи танцюють гопака
КАлічать мир і волю в кожніи хаті,
Руинують щиру усмішку дітеи.
За що спасибі говорити владі,
Що гнізда в"ють лелеки без осель.
В нас гинуть діти бідного народу,
А діти олігархів в укритті.
Із полотняних сорочок останню нитку
Зашморгують на шиї бідноти.
Хаи квітне вся прекрасна Україна,
Дарує нам красу своїх садів,
Щоб жила в казці вся її родина.
І щоб ніколи не була в біді.
Хаи наші дочки і сини і внуки
Країну, як зіницю бережуть.
Бо нам ніколи не завяжуть руки,
Бо вільні ми і в цьому наша суть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2025
автор: Надія Тополя