ще день
пролетІв
як та куля
а не́ як
сніжинка
крайне́ба
все ближче
і
чуються
неба пісні
без-
турботні
раніше
не міг їх
згадати
за дня́
а тепер
са́м
підспівую
їх
попри се́бе
і радий
накінець
усе с-
кла́лось
с-
тає́
на хвилину
відкритою
с-
віту
краса
не́-
ма́тері-
а́льна
не розумом
бачиш
її
це́
по-
дар-
у́нок
за
про́йдений
шлях
тому́
і
краса́
у всіх
різ-
на
і
не́
пере-
да́ть її
навіть
коханій
і
всім
хто
то-
бі
на́йдо-
ро́жчий
чекає їх
с-
вій
шлях
і
спра́вжня
краса
забе́ре
найвищу ту́
цІну
от ти
дивишся
і не
бачиш
от ти
слухаєш
а не
чуєш
кохаєш
але́ не
любиш
між першим
і
другим
–
не
про́пасть
-
ввесь
космос
в якім
ти
за-
губиш
остан-
нє
життя
що
ді-
сталося
да́ром
а
може
і ні
може
ти
все ж
знайде́ш…
Одіссей по-
верне́ться до-
дому
в-
па́де Тро́я
паде́
Агаме́мнон
Касса́ндра
і
інші
а
Кассіопе́я
знов
стане
сузір’ям
від-
криється
істина
ти́м
хто її
заслужи́в
ця дорога печа́льна
своїм бездоріжжям
де
нав-
помацки
йдеш
нав-
мання
все шукаючи
зірку
що в-
па́ла
траво́в по-
росла́
і
з собою
прине́сла нам
пам’ять
про небо
вона
не одна
в гуляйполі поле́гла
тому́
так сумна́
цього
денного
неба
блаки́ть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2025
автор: ХРЕСТОСЛОВ