В цім світі найцінніший маю
Я скарб під назвою Життя,
З яким я у собі тримаю
Щомить думки та почуття,
Які його є складовими.
Без них його ж не мав би я.
Шляхом життя йду завжди з ними
Я так, як вся людська сім’я.
Життя-скарб довелося мати
Всім нам на білім світі цім.
Його найбільше цінувати
Повинен кожен з нас на нім,
Бо він у нас лише єдиний.
Не дасть більш жодному із нас
Його, як втратим, швидкоплинний
І безупинний сивий час,
Який минає крізь століття,
Яким ми втратили вже й лік,
Що в мирний час і лихоліття
Й надалі буде – цілий вік
На білім світі цім минати.
Щоб тільки в світлім щасті жить
На нім, потрібно оминати
Лихі стежки й добро творить
Усім і кожному зокрема,
Кого зустрів ти на путі*,
Щоб, наче гарна хризантема,
В душі цвісти в своїм житті,
Яке мина, проходить, плине,
Іде, тече, біжить, летить,
Допоки вже смерть не прилине
До тебе у неждану мить,
Коли заплющиш ти навіки
Два ока, канеш в небуття,
А доти хай течуть, мов ріки,
Лиш світлі думи й почуття.
*Путь – заст. Шлях, дорога
Євген Ковальчук, 15. 04. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2025
автор: Євген Ковальчук