О світку мій милий , раю земний
До тебе щодня вимірюю кроки.
Відкриваєш двері у храм святий
Єлеєм лікуєш рани глибокі.
Іду я у блаженний храм лісу,-
Там ,де дуби живуть до тисячу літ.
Цей світ крихкий мов зліплений з гіпсу
Сипеться ,як пісок з космічних орбіт.
У Всесвіті сходяться планети
Пишуть сюжети для матінки землі.
З орбіти зриваються комети
Спалюють золотий колос на ріллі.
Ти поглянь , то не комети з орбіт!...
Божевільний цар спалює війною.
Він тримає на кнопці увесь світ
Лякає всіх ядерною війною.
О моє небо - світку високий!
Як зупинити, цю кроваву війну.
Вже більше десять із гаком років
Платимо за волю дорогу ціну.
Землетрус ,урагани ,цунамі
Різні катастрофи знищують людей.
Небесний Отець у божім храмі
Лікує словом, як пахучий єлей.
О, скажи Боже, де взяти сили?...
Щоб загоїть землі глибокі рани.
Ростуть, як дуби хрести, могили...
Злітають в небеса люди - титани.
Стерті з лиця землі - села, міста
Від сходу до заходу все у вогні.
Юда Вкраїну розп'яв, як Хреста
Корабель "Україна" тоне на дні.
О скажи , наш милосердний Боже!
За що проливається невинна кров ? .
А у варварів серце порожнє
Не чують Бога ,і святих молитов.
Україна у чорній хустині
Матінка ховає в могилу дитя.
Віє в очі вітер сиротині
Тут пекло на цій землі ,а не життя.
А люди не живуть ,а існують
Хто, як може, так бореться за життя.
Царі ,тузи на троні жирують
Знищують цвіт нації - наше буття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035786
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2025
автор: Чайківчанка