[i]Засяє те, що дихало чорнилом...
[/i]
Слова не забуті, допоки не стануть світилом:
Опісля зали́шиться - жити під їхнім теплом.
Слова не почуті, допоки не згинуть мотивом,
Де скрипка лякає своїм нетутешнім ярмом...
На денах зародження дихає сонна лілея,
Небо змиває усе, що було вітряком...
Лінія вперше розквітла, немов орхідея:
Їй суджено ЖИТИ, на аркуші, біло-звеном...
Падає листя, мов яструб до зелені поля.
Співом заходиться досі не знана ріка.
Слова не забуті: ще піниться болем сваволя,-
Порожні? - До часу,.. немовби тривка висота...
01.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2025
автор: Сара Ґоллард