данте але дикий бог.

спершу  буде  сад
сад  помаранчу  і  тихого  плачу
сад  білих  квітів  і  кришталевий  вітер
сад  де  осмислиш  біль  і  скуштуєш  переспілий  золотий  виноград  

далі  буде  болото
болото  багна  і  поту
болото  зелених  гротів
де  кожен  страх  відкриває  портал  ти  біжиш  тванню  ховаєшся  у  кущах
але  ти  полюбиш  його
і  полюбиш  трясовину  через  яку  важко  втриматись  на  ногах  

наступним  пустир
сіре  небо  бронзове  дно
короткий  проміжок  часу
де  ти  ніхто  і  ніде
якась  незвідана  сили  веде  тебе
ти  в  небезпеці  але  й  в  повній  тиші
тебе  ніхто  не  знайде  але  й  ніхто  не  полишить  

потім  -  руїни
щось  напівлюдське  напівдике
щось  у  чому  застрягли  крики
полум'я  і  віна
але  й  пісня  вітру  покірного  свистуна
руїни  де  застрягла  легенда
де  ти  -  вірш  втраченого  поета
руїни  які  прекрасні  своїми  бідами
руїни  що  так  шануються  казковими  друїдами  

гори  і  голі  скелі
ти  пройдеш  до  них  через  пустелю
землю  просвітлених  і  нещасних
пісок  завжди  буде  символом  часу
ти  знайдеш  воду  і  будеш  радіти
ти  втратиш  воду  і  будеш  страждати
але  ти  вийдеш  звідти  до  початку  сезону  дощів  

гори  стануть  тобі  болем  в  колінах
у  спині,  пальцях  і  стегнах
ти  -  стогін  серед  їх  вічної  тиші
ти  настільки  ніхто  що  ти  навіть  вільний
повільно  дряпатись  кам'яним  схилом
спочити  на  мохах  і  серед  ожини
торкнутися  язиком  ялівцю
відчути  бажання  віддатись  творцю  

перейшовши  гори  ти  потрапиш  до  лісу
він  вкриє  тебе  тінню  й  теплом
ти  почуєш  як  дерева  говорять  зі  світлом
як  повітря  тримає  у  собі  спів  чагарів
як  в  тобі  щось  яскраве  горить
як  ти  біжиш  між  сосен  і  грабів
як  тебе  більше  ніхто  не  образить
ліс  захисник  твій
твій  найтерпиміший  пращур
ти  для  нього  лиш  олень  лисиця  чи  ящірка
він  пригорне  тебе  сховає  в  дуплі
повір,  більше  й  не  потрібно  тобі  

прокинувшись  зранку  побачиш  море
море  біло-синє  і  загадкове
море  творіння  митця  з  трьома  душами
море  глибоке  і  незворушне
тобі  вирішувати  чи  йти  тобі  далі
чи  зостатися  серед  спокою  і  легкої  печалі  

ти  прокинешся  у  ліжку  своєму
то  був  сон
а  може  й  ні
однак  він  більше  не  належить  тобі

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035705
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2025
автор: Хімічна Химера