я не зможу більше Іра

Знову  сни    з  тобою  бачив  
як  до  зірок  ми  літали
як  ми  разом  пили  каву  
як  між  пальм  ти  обіймала  

але    я  не  знав  що  Іра  
це  ім'я  твоє  красиве  
мою  душу  разом  з  тілом  
ти  нарешті  захопила  

що  в  очах  твоїх  зелених
потону  я  мов  у  небі
де  мені  не  треба  кисню  
тільки  голос  твій  як  пісня

а  ти  знаєш  про  кохання  
коли  просто  дах  зриває  
коли  тягне  так  в  обійми
від  наркотику  що  діє

Як  мені  не  стать  залежним  
від  твоєї  краси  зіркової
Від  твоїх  очей  зелених
що    так  манять  мене  в  обрій

як  мені  забути  наркотик
той  що  вже  в  мені  як  подих
як  мені  вдихати  знову
найгарнішу  твою  вроду

як  не  хочу  прокидатись
відпускати  твою  руку
ти  так  поряд  відчуваю
Твоє  серце  я  скрізь  сую

я  не  зможу  більше  Іра
без  краси  твоїй  вродливої
цей  наркотик  в  моїх  жилах
він  так  сильно  вже  подіяв

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035689
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.03.2025
автор: Андрій Листопад