Дерево життя

Думки

Якісь  думки,  люди,  ситуації
Відволікають  від  мети.
Рояться  навкруги  іще  й  кусаються,  деколи  джімілі,  чи  то  оси.
Вони  ж  із  любові.
Загніздяться  десь  коло  голови  і  все  співать  свої  колядИ.
Розпускаю  свої  коси,  виймаю  джімілі.
Змії,  удави,  кити,  жуки,  павуки...
Випускаю  усіх  на  волю  у  них  інші  світи.  
Сама  ти  не  зможеш  кажуть,  десь  із  висоти,  давай  ми  тобі  допоможем  -  кажуть  вони.
Тільки  обережно  бо  там  цілі  світи.
Навіщо  ти  із  собою  -  це  носиш?  Хтось  зипитає  мене.
Як  світло  як  і  темноту,  треба  берегти.  
Як  дерево  із  корінням,  воно  в  землі.
Розкажіть  мені  чи  колись  розквітну,
Чи  залишуся  в  землі,  траві.
Ти  це  дерево  і  є!
Тобі  треба  було  трохи  поспати,
Щоб  квітнути  і  давати  плоди..


Написаний    2  березня  14:41

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035644
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2025
автор: Meridiana