Забути…


В  душі  моїй  вирує  буря  зла
Й  стирає  вільні,  радісні  надії.  
Як  чорна  хмара,  прірва  залягла  -  
Я  втратила  в  собі  цнотливу  віру.  

Душею  спопеліла  аж  дотла,  
В  журбі  навіки  загубила  мрію.  
Безбарвно  і  пригнічено  жила.  
Та  чи  сама  здолати  це  зумію?

Зірву  з  очей  облудну  пелену,  
Знайду  те  світло,  що  в  душі  згасає,  
Й  повірю  в  долю  щиру  й  осяйну,  

Що  порятує  з  вогняної  лави
І  серце  оживить,  як  дощ  весну.  
Й  забуду  врешті  все,  чого  немає.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2025
автор: Незламна