Все випадково, після вибуху це сталось,
Чи із чиєїсь волі відбувалось.
Хтось випадково, із глини нас зліпив,
Чи випадково, хтось із космосу “приплив”.
Ми випадково виникли, й до того Йдемо,
Що випадково, у вічність враз підемо.
Чи то з лабораторії хтось випустить заразу,
Або колайдер в дірку чорну помістить нас усіх і зразу.
На “кнопку” хтось натисне, то випадок? Чи здуру?
Та і запустить в політ останній ядерну "бандуру".
Тож випадково, прийде ота остання мить,
І Все в пекельному вогні, теж випадок - згорить.
Все неважливо, лиш у тому суть,
Що за ОСНОВУ ВИПАДОК беруть.
Але ж невже не можна всім за розум взятись,
Щоби на цій Землі ще довго залишатись.
В. Небайдужий.
Березень 2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2025
автор: Небайдужий