Все випадково…

Все  випадково,  після  вибуху  це  сталось,
Чи  із  чиєїсь  волі  відбувалось.
Хтось  випадково,  із  глини  нас  зліпив,
Чи  випадково,  хтось  із  космосу  “приплив”.

Ми  випадково  виникли,  й  до  того  Йдемо,
Що  випадково,  у  вічність  враз  підемо.
Чи  то  з  лабораторії  хтось  випустить  заразу,
Або  колайдер  в  дірку  чорну  помістить  нас  усіх  і  зразу.

На  “кнопку”  хтось  натисне,  то  випадок?  Чи  здуру?
Та  і  запустить  в  політ  останній  ядерну  "бандуру".
Тож  випадково,  прийде  ота  остання  мить,
І  Все  в  пекельному  вогні,  теж  випадок  -  згорить.
 
Все  неважливо,  лиш  у  тому  суть,
Що  за  ОСНОВУ  ВИПАДОК  беруть.
Але  ж  невже  не  можна  всім  за  розум  взятись,
Щоби  на  цій  Землі  ще  довго  залишатись.  

В.  Небайдужий.
Березень  2025  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035632
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.03.2025
автор: Небайдужий