Сини-журавлята (Пісня-дума)

То  не  білі  янголята
Над  землею  плинуть,
То  синочки-журавлята
В  висі  соколиній.
Плинуть-линуть  над  землею,
Крилом  небо  ранять,
Заколисують  озера
Ввечері  і  зрану.

Там  червона  калинонька
Маревом  умита,
Біля  неї  дівчинонька
Сльозою  залита.
А  на  призьбі  сидить…  мати  –
Сина  виглядає.
Не  хтять  оченьки  дрімати,
Серденько  ридає:

«Ой  синочки-журавлята,
Вернітесь  на  землю,
Спонукала  війна  клята
Покинуть  озера.
Чому  ж  ви  до  небокраю
Так  рано  злетіли?
Хто  ж  ворога  покарає
За  смерті,  катівні?»

Як  почули  журавлята
Голос  материнський,
Не  лишили  в  біді  матір,
А  небесним  військом
Орду  вражу  звоювали  –
Очистили  землю.
За  Урал  скоріш  погнали,
Посіяли  зерна
Оновленої  держави,
Де  мир  і  свобода,
В  людей  душі  не  іржаві,
Добре  жить  народу!»
                                                                           25.02.2025.

©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035624
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: Ганна Верес