Маріонетка у руках Творця,
Він посилає те на що є змога,
Часто звертався ти до Праотця,
Та вже байдуже звідки допомога.
Без цінностей немає сенсу,
Без сенсу атрофується жага,
Й ти знову в пошуці контексту,
Який з'єдна розбиті берега.
Реалізація рівна нулю,
Битись об стіну у сліпій надії,
Щоб не утратити отут свою,
Життєву силу і забуті мрії.
Танок на місці і хода без руху,
Ти тільки зариваєшся все глибше.
Коли ж тобі уже не буде духу,
Покинути це все і піти вище?
[i]Етилен 16.03.2025[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: Этилен