Розчиняюся…

Розчиняюся  в  передвЕсні.
ПередрАння  хрустить  морозом.
Небо-море  і  хмари-весла,
Човник-місяць  на  обрій  зносить.

В  зорях-блискітках  розсипаюсь
І  в  колоїднім  сниві  висну:
В  часі,  де  лиш  пускали  парость
Мрій  моїх  надважливі  смисли.

В  часі  тім,  де  лиш  починали
Малюватися  перспективи:
В  них  що  слово,  то  досконалість,
Що  параграф  -  незмінно  диво.

Сон  гойдає,  світає  в  шибі.
Човник-місяць  у  раму  носом.
Де,  питає,  твій  поступ  схибив?
..
Ранок.  Час  випадати  в  осад.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035588
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: Горова Л.