День весняний... В лісі дивно, чудно, навіть тихо.
А на полі грунт парує, ніби тяжко дише.
Що вдалі, на горизонті все тремтить містично.
Це пояснюється тим - маса повітря більша
Нагрівається Світилом, як осяяний світ...
Безперечно піднімається уверх до неба.
І при цьому промені стають грайливими вслід.
Їх відбиток від всіх предметів проходить, треться
Через щильність всіх слоїв повітря ображено,
Безперечно змінюючи увесь свій шлях руху
і ми бачимо колихаюче зображення...
У погоді. звісно сталості нема... Царює!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035587
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: Маг Грінчук