Забудь

Забудь  ці  руки,  що  тебе  тримали,
І  усмішку,  що  світлом  оповила.
Забудь  слова,  що  в  грудях  не  лунали,
Бо  осінь  їх  безмовністю  накрила.

Забудь  ті  очі,  що  були  світанком,
Що  берегли  тебе  у  снах  крилатих.
Забудь  той  погляд  —  ніжний  і  безраний,
Що  так  боявся  втратити,  кохати…

Забудь  той  світ,  де  ми  були  удвох,
Де  сміх  лунав  у  шепоті  вітрів.
Любили,  вірили  —  усе  пішло,
Як  листя,  що  зірвав  холодний  сніг.

Забудь  ті  зустрічі  під  зорями  мовчання,
Де  тиша  нам  казала  більше  слів.
І  дотики,  що  стали  лиш  зітханням,
Розвіяні  у  сутінках  вітрів.

Забудь  усе…  Хоча,  напевно,  марно,
Бо  спогади  не  знають  вороття.
Та  якось  ти  згадаєш  випадково
І  зрозумієш  —  це  було  життя...

Востаннє  прошу  —  відпусти  це  все.
Не  озирайся  в  спогади  минулі.
Забудь…  хоча  б  ти.  Хай  тебе  не  несе
Туди,  де  я  забути  не  зумію...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035579
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: AlexVIP