Додому


Дрібненький  дощ  стрічає  мило.
Дитинства  двір.  Верба  похила.
Немає  люду,  діток,  шуму.
Лиш  тиха  радість.  Трохи  суму.

Я  виріс  тут,  і  дяка  Богу.
Не  раз  в  світи  шукав  дорогу.
На  зустріч  знову  йду  з  тобою,
Мій  древній  двір,  де  все  з  любов’ю.

А  день,  мов  сивий  дід  на  лаві.
Каштани  рідні  кучеряві.
А  я  іду  до  мами  в  гості,
Де  липи  ждуть  старі,  як  осінь…

14.03.2025

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР