Стоїть хатина, білена роками,
Схилилась стріха в затінку садка,
А біля неї мальви, що рядами
Квітом горять, мов полум’я, здаля.
Вони милують око кожне літо
Під тихий шепіт вітру й сяйво зір,
Мов зберігають те, що так зігріто
Дитячим сміхом, що лунав надвір.
Їх пелюстки – мов спогади про мрію,
Що в серці хата береже завжди.
Вони цвітуть, як тиха ностальгія,
За тим, хто відійшов в інші світи.
Та вічні, ніжні мальви рясно квітнуть,
Стоять собі, мов спогади живі,
І хилять свої голови привітно,
До рідних стін, до рідної землі.
16.03.25 р.
Картина художника Сергія Півторака
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: Svetoviya