Мальви

Стоїть  хатина,  білена  роками,
Схилилась  стріха  в  затінку  садка,
А  біля  неї  мальви,  що  рядами
Квітом  горять,  мов  полум’я,  здаля.

Вони  милують  око  кожне  літо
Під  тихий  шепіт  вітру  й  сяйво  зір,
Мов  зберігають  те,  що  так  зігріто
Дитячим  сміхом,  що  лунав  надвір.

Їх  пелюстки  –  мов  спогади  про  мрію,
Що  в  серці  хата  береже  завжди.
Вони  цвітуть,  як  тиха  ностальгія,
За  тим,  хто  відійшов  в  інші  світи.
 
Та  вічні,  ніжні  мальви  рясно  квітнуть,
Стоять  собі,  мов  спогади  живі,
І  хилять  свої  голови  привітно,
До  рідних  стін,  до  рідної  землі.

16.03.25  р.
Картина  художника  Сергія  Півторака

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035571
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: Svetoviya