Рясний дощик (дит)

Рясний  дощик,  хоч  міленький,
Привітав  з  весною,
Та  чомусь,  знов  холодненький,
То  немов  зимою.
 
Краплі  вкупі,  течією,
Веселиться  земля,
Вже  не  снить,  вдиха  душею,
Освіжилась  сповна.
 
Хтось  у  снах    шукає  спокій,
А  вона  ж  бодриться,
Шепне  нічці  темноокій,
Дай  насолодиться.
 
Зимна  скупість  й  суха  осінь,
Умлівало  серце,
Вся  природа  пити  просить,
Поляй  дощ,  як  вперше,
 
Щоби  гарно  та  й  довкола,
Розквітали  квіти,
І  трава,  швидко  шовкова,
Полоскоче    ніжки,
 
Дітлахам,  що  босоногі,
 Так  весну  стрічали
Знають  сонечко  в  дорозі,
Тож  тепла  жадали.
 
Рясний  дощик,  може  досить,
Нагулявся    вволю,
Хай  світанок  сипне  роси,
На  озимі  в  полі.
 
Щоби  серденько  втішалось,
Світлим  небом,  мирним,
Щодень  сонце  усміхалось,
Й  кожен  був  щасливим!
 
                             15.03.2025  р




адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: Ніна Незламна