Рясний дощик, хоч міленький,
Привітав з весною,
Та чомусь, знов холодненький,
То немов зимою.
Краплі вкупі, течією,
Веселиться земля,
Вже не снить, вдиха душею,
Освіжилась сповна.
Хтось у снах шукає спокій,
А вона ж бодриться,
Шепне нічці темноокій,
Дай насолодиться.
Зимна скупість й суха осінь,
Умлівало серце,
Вся природа пити просить,
Поляй дощ, як вперше,
Щоби гарно та й довкола,
Розквітали квіти,
І трава, швидко шовкова,
Полоскоче ніжки,
Дітлахам, що босоногі,
Так весну стрічали
Знають сонечко в дорозі,
Тож тепла жадали.
Рясний дощик, може досить,
Нагулявся вволю,
Хай світанок сипне роси,
На озимі в полі.
Щоби серденько втішалось,
Світлим небом, мирним,
Щодень сонце усміхалось,
Й кожен був щасливим!
15.03.2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035564
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: Ніна Незламна