Думки летять в село - до мами й тата...
Над ставом верби в котиках - весна!
Там до цих пір стоїть старенька хата,
Вона маленька, але не тісна.
Було дітей в ній, мов отих зерняток,
У соняшнику або в колоску.
Уміла мама кожного обняти,
І втішити в годиноньку гірку.
Велике небо сонячно сіяло,
Літа, мов зорі, сипались згори.
Нас лоно річки в купелі гойдало,
І колисали вічні явори.
В садочку вишні й сливи край городу,
Як Божий дар нам, щовесни цвіли.
А ми носили із криниці воду,
Були щасливі! І росли, росли...
І виросли, розбіглися дороги,
... Та де б я в цьому світі не була,
Прийду туди, до рідного порогу,
Де стежка долі ще не заросла.
Вклонюся вербам, церкві і криниці,
Десь тут мій човник з золотим веслом.
... Летять роки, мов перелітні птиці,
Та все кружляють над моїм селом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.03.2025
автор: majra