оця весна мене драту́є


смертоно́сне  сузір'я  
в  цю    безмісячну  ніч
вказу́є  свІй  шлях  
замість  мо́го
тому
я  -  не  я́
темним  небом  покри́тий
папілярним  узо́ром  зірок  в  лютеїновій  фазі  натхне́ння  їх

навіже́ний  астролог
складав  
сей  складний  гороскопф
незбагненний

mein  Kopf  !
як  
за-
плу́тались  стежки
про-
то́птані  знову  і  зно́ву
підошвами  
по-
перемінно
по  листю  живої  трави́
нещасливо  проро́слої  тут
де  
хтось  
хо́дить  своїми  ногами
і  
значить
трава  
потихо́ньку
 розтоптана  буде  доре́шти

та  кого́  це  болить  ?

ця  трава
під  ногами
її  не  убу́де  !

її  не  спитається  
то́й
ко́му  
стежка  потрібна
щоб  коротше  пройти
з  точки  "а"  
в  точку  "бе"

для  кого́сь
 й  
я  -  трава,
і    
"ні  бе  і  ні  ме"
що  
так
 при́-
кро  
все
плу́-
тає-
тьсЯ
попід  ногами
й  
він  
пройде́
по  мені́
 напроло́м
десь  і́нде  
собі́  
поспіша́ючи  
 у  
чисто  своїх  
неймовірних  
тих  справах

...

за  ме́не  не  
засту́питься  Все-
ви́шній
його  лице́  я  не  
знайду́  
серед  зіро́к
коли  в-
оста́ннє  в  не-
бо
 гляну
і  
піду́
туди  
куди  
іде  трава
якій
 на  цій  планеті  місця  не  знайшло́ся
як  і  
мені

ми  ра́зом  
з  нею  
де́сь  там  
зберемо́ся

з  калю́жами  
що  
ніби  ви́сохли
але
якщо  би
 їх
 у  цім  
не  підганя́в  ніхто́
то  
всі  вони́  б
 лежа́ли  б  
як  озе́ра
і  
моря
і  
океани

і  
як  трава  
і  
я  
міша́ли  б  
всім  ходи́ть
своїм    нікче́мним  
непотрібним
 ни́цим  існува́нням  
для  ви́щих  сфе́р

а  може  
й  ні

а  може  
Божий  про́мисел
(якщо  він  є́)
-
усіх  нас    чує
ба́че
й  
не  дає́
малій  душі  пропа́сти  
наніщо́
безрадісно  й  даремно
мо'
десь
в  цім  про́сторі  вселе́нськім
є  місце
 й  на́м  

з  траво́в
 з  калю́жами
 з  весе́лков

де  
на́с
ніхто  уже  
не  буде
підганяти
 чи
 виганяти  
з  місця  сво́го
незначно́го
та  
рідного  нам  
особи́сто
де
 нам  хотілося  б
 іще  побу́ть

не  більше
 і  
не  менше  я́к
травою
мною
і
 калюжами

прости́ми

ти́хими

й  
убо́гими

що
те́ж
хотіли  б
 ма́ти  
що́сь  своє́

співають  за  вікном  пташки́
оця  весна  мене  драту́є
майбуть  ще  трошки  поживу́
віщу́є  ранок  гарну  дни́ну

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035504
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2025
автор: ХРЕСТОСЛОВ