Закувала зозуля в гаю,
Розказала про долю свою,
Що у серці невимовний біль,
Як відлуння щемить звідусіль.
Що сказати у відповідь їй,
Все в душі зворушило моїй,
Не зібрати доречні слова,
Мовби хвиля цунамі пройшла.
Та все ж сили зібрала, тремчу...
Ніби пташка до неї лечу,
Я віддам їй частинку тепла,
Щоб душа, хоч на мить розцвіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик