Ця гра в слова… Ця повна неможливість
Сказати… Чудернацький дивогляд,
Що невблаганно дрібкою вразливість
Вплітає у погі́дний зорепад…
Лелітками на небокраї сяють
Оті, тобі не сказані, думки…
Відлуннями у закутень лягають…
Тобі, блукач коханий, невтямки,
Як за фіранку я ховаю розпач!
Як пригортаю відчай обіруч!
Пацьорки сліз добірні – зразу врозтіч…
Та дармовисом – місяця обру́ч
Ще бовваніє мушлею кривою…
Ще до світанку – слушний біг хвилин…
Балаканина ні про що з тобою
Доконче підганяє часу плин…
Почуй мене! Слова горять, як свічі…
По краплі віск стікає у горня.
Вдивляюся закохано в обличчя…
Ося́йний погляд хмари проганя,
Цвітуть вуста, зірками сяють очі!
Ці пристрасні обійми проти ночі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2025
автор: Ірина Лівобережна