Ця гра в слова…

Ця  гра  в  слова…  Ця  повна  неможливість
Сказати…  Чудернацький  дивогляд,
Що  невблаганно  дрібкою  вразливість
Вплітає  у  погі́дний  зорепад…
Лелітками  на  небокраї  сяють
Оті,  тобі  не  сказані,  думки…
Відлуннями  у  закутень  лягають…

Тобі,  блукач  коханий,  невтямки,
Як  за  фіранку  я  ховаю  розпач!
Як  пригортаю  відчай  обіруч!
Пацьорки  сліз  добірні  –  зразу  врозтіч…
Та  дармовисом  –  місяця  обру́ч
Ще  бовваніє  мушлею  кривою…
Ще  до  світанку  –  слушний  біг  хвилин…

Балаканина  ні  про  що  з  тобою
Доконче  підганяє  часу  плин…
Почуй  мене!  Слова  горять,  як  свічі…
По  краплі  віск  стікає  у  горня.
Вдивляюся  закохано  в  обличчя…
Ося́йний  погляд  хмари  проганя,
Цвітуть  вуста,  зірками  сяють  очі!

Ці  пристрасні  обійми  проти  ночі!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2025
автор: Ірина Лівобережна