У серці сховане святе тепло,
Воно дає нам світло у пітьмі,
Любов дає, бо це є джерело,
А решту всю ми візьмемо самі.
Життя карає лагідно завжди:
Буває часто туга від нужди,
Заради серця не відчую страх,
Щоб знову вірно берегти свій шлях.
За кожен біль я вдячний небесам,
Бо тільки так міг я зрозуміти,
Що в мене є намір щоби жити,
Не шуткувати зі своїм життям.
Тепер буває тиша у грудях,
Серце готове пережити жах.
Ніщо не може знищити сліди –
Віднині я незламний назавжди.
Тому що ми давно вже не самі,
Лише для нас, щоб серце ожило,
Любов та віра, навіть у пітьмі
Знаходять в ньому сховане тепло.
Мирослав Манюк
14.03.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2025
автор: Мирослав Манюк