Весна малює пензлем із проміння
На полотні землі - зелений цвіт.
Чому одна, мов тінь поміж каміння,
Долаю я самотності зеніт?
Обличчя квітів, мов відкриті вікна,
В пелюстці кожній є потіха дня.
А незникома одинокість вільна
Залила душу гіркістю до дна.
В саду цвітуть фантазії бутони,
Та жоден запах душу не зігрів.
Як вирватись з цього мені полону,
Де кожна думка - в'язень власних слів?
Весна малює радість на деревах-
А на душі моїй панує рейвах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035448
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2025
автор: Незламна