Темна ніч, березневе страждання,
Чи розділить хто з ним і не знати,
Не осяє.. світ зіронька рання,
Кожен в змозі біду відчувати.
На вазі день і ніч у прокльонах,
Ріжуть простір шахіди, снаряди,
Серед ночі родина в поклонах,
Ворог знову готує паради.
По землі розпускається пагін,
Молодого життя в первоцвітах,
По підвалах засуджених магій,
Смерть з життям у двобої страхіття.
.
Чи дитя на руках у матусі,
Що тікає по полечку босо,
Не злякає в постійному русі,
Злющий вовк зирить вогняно, косо.
Мов зомліла, не втратити б цінне,
Чолом піт. По щоках мов рікою,
Сльози жаху, за життя безцінне,
Я навіки, любенький з тобою.
У руїнах сирітка в сум’ятті,
Не знайти нікого, нині в степу,
Здаля бачить лиш каски закляті,
Що квітневу, знівечили весну.
Як сприймає народ, що за морем,
Березневе страждання і клопіт,
Україна повінчана з горем,
Враз почує - хай ждуть, глянем потім.
Вже й підсніжник від крові втомився,
Що ж ти березень, дай нам ознаку,
Від страждання він з нами втомився,
Під затемненням губить окрасу…
Як же людоньки, далі нам жити?
13.03.2025 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2025
автор: Ніна Незламна