Березневе страждання

Темна  ніч,  березневе  страждання,
Чи  розділить  хто  з  ним  і  не  знати,
Не  осяє..  світ  зіронька  рання,
Кожен  в  змозі  біду  відчувати.

На  вазі  день  і  ніч  у  прокльонах,
Ріжуть  простір  шахіди,  снаряди,
Серед  ночі  родина  в  поклонах,
Ворог  знову  готує  паради.

По  землі  розпускається  пагін,
Молодого  життя  в  первоцвітах,
По  підвалах    засуджених  магій,
Смерть  з  життям  у  двобої    страхіття.
.
Чи  дитя    на  руках  у  матусі,
Що  тікає  по  полечку  босо,
Не  злякає  в  постійному  русі,
Злющий  вовк  зирить  вогняно,  косо.

Мов  зомліла,  не  втратити  б  цінне,
Чолом  піт.  По  щоках  мов  рікою,
Сльози  жаху,  за  життя  безцінне,
Я  навіки,  любенький  з  тобою.

У  руїнах  сирітка    в  сум’ятті,
Не  знайти  нікого,  нині  в  степу,
Здаля  бачить  лиш  каски  закляті,
Що  квітневу,    знівечили    весну.

Як  сприймає  народ,  що  за  морем,
Березневе  страждання  і  клопіт,
Україна  повінчана  з  горем,
Враз  почує  -  хай  ждуть,  глянем  потім.

Вже  й  підсніжник    від  крові  втомився,
Що  ж  ти  березень,  дай  нам  ознаку,
Від  страждання  він  з  нами  втомився,
Під  затемненням  губить  окрасу…

Як  же  людоньки,  далі  нам  жити?

                                           13.03.2025  р

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.03.2025
автор: Ніна Незламна