Світлі почуття


Тужливим  почуттям  своїм
Кінець  я  покладу.
Нізащо  не  дозволю  їм,
Аж  доки  не  дійду

Я  до  кінця  свого  життя,
Коли  воно  мине,
Аби  без  краплі  співчуття
Тривожили  мене

Вони  кожнісінькую  мить.
Я  їх  без  вороття  
Із  серця  вижену  умить
І  світлі  почуття

Посію  в  нім,  немов  зерно,
В  єдиному  житті
Своїм,  аби  цвіло  воно,
Неначе  квіти  ті,

Які  цвітуть  в  нас  навесні
Препишно,  влітку  –  теж,
Щоб  щастя  з  них  зросло  в  мені
Те,  що  не  має  меж,

Аби  ні  миті  не  тужив
Я  більш  на  світі  цім,
А  лиш  у  світлім  щасті  жив
Щомиті  вже  на  нім,

Ним  ділючись  із  усіма,
З  ким  я  живу,  щоб  ми  
На  світі  цім,  що  нас  трима,
Щасливими  людьми

Усі  жили,  а  не  лиш  я,
Бо  ж  ми  усі  –  одна
Людська,  великая  сім’я.
Отож  нехай  єдна

Його,  її,  тебе,  мене  –
Всіх,  з  ким  шляхом  одним
Іду  я,  щастя  неземне,
Щоб  ми  жили  із  ним.                                                  



Євген  Ковальчук,  10.  04.  2021

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035385
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2025
автор: Євген Ковальчук