мовчання глибше за безодню останньої скупої миті
кататонічні посполиті снують по ночі прикордонню
розбач цей світ_ пірни у кому сну без римованих флешбеків
архіву мар порожні теки на тлі абстракцій монохрому_
<
вібрації гвалтують мозок / акації рвуть хмар лахміття
горять торішні пустоцвіття каталізуючи психози
розбач себе_ зійди з орбіти, дивись з кута свободи волі
як сяють діаманти солі на цвинтарних кислотних квітах_
<
цей чорний птах, - пророк_ не менше / хитають дах його пророцтва
вуста пече ганчірка з оцтом, дзижчить між скронь нейронний шершень
розбач той край, за котрим сонце в агонії від кровотечі
розвінчує слова і речі під регіт мертвих безсоромців_
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035379
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2025
автор: Ки Ба 1