Весна

Сипни  мені  променів,  сонечко,  в  каву,
Щоб  день  мій  новий  починався  з  тепла…
Яке  нам  весна  вже  дарує  так  жваво
В  обіймах  пейзажів  навколо  села.

Палітру  дістала,  пустила  за  вітром...
І  пензлі  взялись  до  роботи  стрункі.
Щоб  зці́лили  барви  душевну  зневіру  –
Скрізь  квіти  запахли,  чарівно-п’янкі.

Он,  небом  вальсують  як  парами  пта́хи!...
Блакить  розтинають  розкритим  крилом.
Які  ж  дивовижні  в  гармонії  змахи!
Мов  землю  свою  прикривають  щитом.

До  дна  допиваю  я  каву  ранкову…
Всміхаюся  сонцю,  і  дню  і  весні.
Гостюй,  чарівнице!  І  рястом  ти  знову,
бинтуй  усі  рани  криваві,  земні.

Л.  Таборовець

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2025
автор: Любов Таборовець