Життєвий парадокс


Прийшла  весна,  розкривши  дужі  крила,  
Але  в  душі  моїй  панує  сум.  
Чому  ж  вона,  що  завжди  серцю  мила,  
Несе  мені  рої  печальних  дум?  

Співає  радо  птаха  на  світанні,  
А  я  блукаю  поглядом  журним.  
Чи  із  промінням  моя  радість  рання
Знайде  в  душі  утомленій  спочин?  

Усе  мені  нагадує  про  мрії,  
Що  не  збулись,  розвіялись,  як  дим.  
Весна  прийшла,  але  душа  не  мліє,  
А  тяжко  плаче  під  дощем  гучним.  

І  в  цьому  парадоксі  -  суть  страждання:
Весна  цвіте,  а  в  серці    -  покаяння.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035373
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2025
автор: Незламна