Весна ламає панцир криги.
Сочиться сонячне уміння.
Як скучили примерзлі рими
за новизною воскресіння,
що кличе, як трембіти голос
у час фальшивих оболонок
виборювати власну долю,
розбити мороку долоні.
Щоби не зміг сплітати лихо
ні словом, дією, ні страхом,
щоби на млин не воду лити,
а ворогів вести до краху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035361
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.03.2025
автор: Світлая (Світлана Пирогова)