Осінні романси

Закинути  б  рушницю  на  плече,
Рябого  пса  почухати  за  вухом
І  неквапливо  під  грибним  дощем
У  рідний  ліс  піти,  щоб  осінь  слухать.

Відомий  із  дитинства  кожен  кущ,
А  кожна  стежка  слід  мій  зберігає.
Ніде́  так  не  гуде  басисто  хрущ
І  соловей  так  гарно  не  співає.

Там  проліски  синіють  навесні,
А  взимку  біло,  аж  сльозяться  очі,
Там  перший  поцілунок  був  мені
Дарований  під  покривалом  ночі,

Був  перший  влучний  постріл,  і  трофей,
І  спів  біля  багаття  під  гітару…
Я  точно  знаю,  що  і  дотепер
Мій  рідний  ліс  не  втратив  свої  чари,

І  вірю,  що  колись  настане  день  –  
Рябого  пса  почухаю  за  вухом
І  ми  із  ним  до  лісу  побредем
Осіннього  дощу  романси  слухать.

                                           Березень  2025  року

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2025
автор: Олександр БУЙ