Не сплять луки, бо джерельце,
Розважа молодим серцем,
Розлилося вже й озерце,
Вража сяйвом, ніби скельце.
Ця вода... цілюща,чиста,
Зюркотить краплин намисто,
Заворожить- глянеш зблизька,
Золотиться, враз сріблиться.
Лиш за мить мов завмирає,
По дорозі поглинає,
Сніг пухкенький, білосніжний,
Та зненацька бурлить спішно.
Що раз квапиться водонька,
Веселить землицю потай,
Березневою порою,
Запахтить п'янко весною.
Потік річки при долині,
Здаля звуки лебедині,
Пара ніжиться...водиця,
Веселково, скрізь іскриться.
Їх втішає краса, спокій,
У блакиті синьоокій,
Віща мир небесна гладінь,
Вдаль відносить зимову тінь.
03.03.2025р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2025
автор: Ніна Незламна