Скульптору-воїну присвячено (загинув 9.03.25)
Дев’ятого березня геній Тарас народився.
А він, його тезка, на фронті поліг у цей день.
Країні своїй, як Шевченко-поет, пригодився.
Її захищав з двадцять другого внічку і вдень.
А в час, як не йшла ще росія в масштабну атаку,
В природному національному парку Тарас
Мав працю. Там статуї звів – пелікана, бабака
І бабу, що скіфська. Хто бачив, казали: «Він – ас».
Веселим був, світлим. Прожив двадцять п’ять лише років.
Багато ще статуй створив, якби жив, мо, й картин,
Бо в ньому було щось таки від Шевченка – пророка,
Що зводити звало його в світ мистецтва мости.
Мав задуми всякі. І честь мав, і силу, і віру.
Та ворог закреслив усе – вбив життя молоде.
Для чого? Бо звір він жорстокий. Не жаль жертви звіру.
Але Україна живе і в майбутнє іде.
Згадає колись всіх полеглих за неї героїв.
Шевченка загадає, що голову склав у бою.
Всіх медиків, всіх волонтерів і ЗСУ воїв
Згадає! Й подякує їм за свободу свою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035179
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.03.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)