Невже я не почую тиші,
питаюся себе, невже?
Своє любити значно більше,
аніж ненавидіть чуже
насправді треба. Треба мовчки
чекати, прийде тиша ця,
на тригерні натисне точки,
цей біль зі мною до кінця,
як і любов жива натхненна,
натягнута мов тятива,
хоч я не знаю достеменно,
коли трапляються дива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035153
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2025
автор: Ася Оксамитна