***

О,  весна  без  кінця  і  без  краю  —
Без  кінця  та  без  краю  жага!
Впізнаю,  світ  буття!  І  приймаю!
І  вітаю  брижчанням  щита!

І  тебе,  недогода,  вітаю,  
І,  удача,  тобі  мій  віват!
Сміху,  плачу  в  собі  не  плекаю,
Не  лічу  і  в  переліку  втрат!

І  ось  ці  суперечки  безсонні,
Ранок  в  темних  завісах  вікна,
Так  щоб  очі  моі  безборонні
Дратувала,  п′янила  весна!  —

Все  приймаю!  Пустельні  ці  весі,
Каменясті  колодязі  міст!
І  освітлений  простір  небесся,
Рабських  праць  надокучливу  млість!

І  вітаюсь  до  тебе  з  порога  —
уповаю  на  свій  риск  і  страх,
Із  ім′ям  нерозгаданим  Бога
На  холодних  і  стятих  губах.

Перед  викликом  цим  ворожнечі
Я  ніколи  не  кину  щита...
Не  відкриєш  ніколи  ти  плечі…
Але  нами  керує  жага!

Як  ненавиджу,  так  і  кохаю,
Цим  бравую,  хоч  в  серці  шкребе:
За  загибель,  за  муки  —  я  знаю  —
Все  одно:  я  приймаю  тебе!

2о22

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.03.2025
автор: Под Сукно