А я сама – уже неначе звір,
Ще кілька кроків – і зірвусь у вир!
Та світло манить і лікує душу –
Єство звірине я долати мушу.
Я так боюсь, що все ж зірвусь у прірву –
Я так боюсь, що радше серце вирву.
Чи ж я борюсь? – І вже, здається, зло
В моїй душі все ж гору узяло…
Надія є? – Надія – лиш у Ньому.
…Як подолать оту смертельну втому?
29/08/2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035056
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2025
автор: Анно Доміні