Він завджди йшов у когорті останнім.
Був народжений для Всесвіту споглядання.
Надто повільний для стрімкого життя,
Що насувало на людське майбуття.
Він був ще там, із минулим,
А день цей вважався відбулим.
Тому йому бракувало денного світла,
Уночі ще писав свої титли,
Щоб уранці колись розцвіли,
Пробились крізь гострії брили
І вийшли вільно на зеленії схили
Рядки, які б ще когось прихилили
Любити не тільки весну, а й осіннії зливи.
08.-09.03.2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1035020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2025
автор: Ростислав Сердешний